Ви переглядаєте: Главная > Навчальний процес, Новини, Поради батькам > ТРАДИЦІЙНІ ЗАБАВЛЯНКИ ДЛЯ НАЙМЕНШИХ: ПРЕЛЮДІЯ МУЗИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ

ТРАДИЦІЙНІ ЗАБАВЛЯНКИ ДЛЯ НАЙМЕНШИХ: ПРЕЛЮДІЯ МУЗИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ

Забавлянки мають здатність формувати у малюка творчий потенціал. За допомогою забавлянок дітей можна розважати, збуджувати їхній інтерес до творчості, розвивати у них емоційність, спостережливість. Окрім того, забавлянки заспокоюють дитину або ж навпаки активізують її, викликають бадьорий настрій, почуття радості, любові, фізичного та душевного комфорту.

Теми традиційних дитячих забавлянок є досить різноманітними, а тексти максимально простими для сприйняття та виконання. Тому діти швидко їх вивчають і невдовзі здатні відтворювати самі.

Зазвичай забавлянки ритмічно промовляють, втім, їх можна виконувати на
прості мелодії як пісеньки, поєднуючи з мімікою, жестами та елементами гри.

Спочатку дорослі співають забавлянку дитині, вона запам’ятовує послідовність рухів, мелодію, слова, а потім — самостійно виконує її. Особливо подобаються дітям ритмічні забавлянки, які виконує дорослий одночасно з підкиданням дитини на нозі, наприклад, імітуючи їзду на конику. Це — так звані чукикалки, забавляйки.

Якщо дитині від народження співати хоча б найпопулярніші забавлянки, зокрема «Ладки», «Кую-кую ніжку», «Сорока-ворона», «Зайчику-зайчику, де ти бував», «Ой на горі жито, сидить зайчик», «Диби-диби-диби-би, пішла баба по гриби», «Ой чук, чуки чук, наловив дід щук», «Печу-печу хлібчик»до яких є чимало рухових і мелодійних варіантів, то виявиться, що вже у півтора – два роки у музичній пам’яті дитини буде понад десяток забавлянок.

Треба пам’ятати, що забавлянки — це насамперед маленький театр: перед вами дуже прискіпливий глядач, який вбирає у себе кожен ваш рух, жест, слово, мелодію, ритм, міміку, тембр голосу. Цим забавлянки надзвичайно важливі для малюків.

Гуту-ту, гуту-ту

Дитину підкидають на колінах, гойдають на руках або ставлять ніжками на ноги до­рослого, який сидить, і приспівують:

Гуту-ту, гуту-ту,

Зварим кашку круту,

Та надоїм молочка,

Нагодуєм козачка.

Ой чук-чук-чук

Підтрушуючи дитину на руках чи на колінах, приспівують або ритмічно примовляють:

Ой гоп, чук-чук.

Наловив дід щук,

По болоточку.

Намочив штанці

ще й сорочечку.

Баба рибку пече,

Сковорідка тече.

Баба діда за бороду:

«Купи, діду, сковороду».

Печу-печу хлібчик

Дитину беруть долонями за щічки і хитають

Печу-печу хлібчик

Діткам на обидчик.

Більшому – більший.

Меншому – менший.

А паничам калачі,

Щоб сиділи на печі.

Шусть у піч! Шусть у піч!

Качечка летіла

На словах забавлянки дитина крутить ручкою, широко розчепіривши пальці

Качечка летіла,

Хвостиком вертіла.

Ой, на горі жито, сидить зайчик

Дві довгі дерев’яні палички кладуть навхрест так, щоб утворилося чотири однакових проміжних поля. Під час інтонування куплету дитина у помірному темпі за годинниковою стрілкою переступає через палички, ставлячи почергово ніжку на кожне поле (один крок відповідає одному музичному такту забавлянки). У приспіві (на слова «Якби такі ніжки мала») у швидкому темпі дитина спритно стрибає таким чином, щоб кожного разу обидві ніжки опинялися по різні боки однієї з паличок (вертикально до положення палички, го­ризонтально, або ж по діагоналі, відповідно до перетину паличок).

Ой на горі жито, сидить зайчик.

Він ніжками чеберяє.

Якби такі ніжки мала,

То я б ними чеберяла,

Як той зайчик, чеберяйчик.

Обговорення закрито.